Військово-патріотичне виховання підростаючого покоління є невід’ємною складовою національної безпеки України. Про це нині говорять скрізь і всюди. Ми вкотре переконалися у надважливості і першочерговості завдання кожного освітянина власним прикладом виховувати своїх учнів справжніми патріотами. Злагоджена співпраця адміністрації, профспілкової організації та учнівської спільноти нашого ліцею особливо стала відчутною після 24 лютого 2022 року.
Щоранку о 08:50 шикуються вчителі і ліцеїсти, щоб почути Молитву за Україну, вшанувати хвилиною мовчання пам’ять тих, кого забрала ця жахлива війна і виконати Гімн України, приклавши руку до серця
Все, що стосується теми війни, життя і допомоги військовим ЗСУ сприймається ліцейною родиною, як найважливіша справа. Ми, як і всі, організовуємо ярмарки, донатимо, стаємо учасниками різноманітних благодійних акцій, займаємось волонтерством, відвідуємо військових у реабілітаційних центрах і госпіталі. Відвідавши поранених, діти своїми очами побачили ціну майбутньої Перемоги.
Чи варто говорити про те, які сильні враження справляє це на дітей? Думаю, що ні. Вони усвідомлюють, що БУТИ патріотом – це робити щось для своєї країни. Виховна робота чітко спрямована на те, щоб залучати учнів до глибин національної культури і духовності. А саме духовне оздоровлення наших дітей відбувається через тісний зв’язок з рідною землею, рідною мовою, знанням історії.
Переконливим аргументом важливості такої роботи є гуртки військово – патріотичного спрямування, які фінансуються державою. Старшокласники відповідально і з великим бажанням займаються в них та досягають високих успіхів. «Душу Богові, життя Україні, честь собі!» Саме під таким гаслом відбувся обласний етап Всеукраїнської дитячо-юнацької військово – патріотичної гри “СОКІЛ” (“Джура”) . В грі взяли участь 12 роїв різних громад області. Рій «СІРОМАНЦІ» нашого ліцею представляв Кам’янецьку громаду на конкурсі і став призером обласного етапу. Ось наші переможці – ройовий Паскарюк Степан, учасники рою: Качуляк Христина, Данелюк Ірина, Козанюк Ольга, Гулінський Максим, Гуменюк Максим, Марусяк Валентин, Паскарюк Вадим. Упродовж трьох днів джури змагалися за першість на десяти етапах серед яких зокрема: «Впоряд», «Стрільба з пневматичної гвинтівки», «Пластун», «Рятівник», «Ватра», «Таборування», «Добре діло» та інші. А керівником-наставником нашого рою був Щур Руслан Васильович, бойовий командир, який нещодавно прийшов з передової та власним прикладом спонукав до навчання та підготовки до складних випробувань, патріотизму та відповідальності.
Пам’ять… Вона нетлінна і вічна….
Гірка пам’ять! Вона ніколи не згасне! По всій Україні майорять прапори на могилах полеглих захисників – героїв. Здається, що вся закривавлена земля вкрита синьо-жовтими, червоно-чорними прапорами. Є вони і в нашому селі…
2 жовтня 2023 року, на шкільному подвір’ї в затишку, з Божою поміччю та завдяки допомозі небайдужих односельчан, відкрито МЕМОРІАЛ ПАМ’ЯТІ. Ця подія зібрала разом рідних, знайомих, друзів, сусідів полеглих захисників.
Звання, і прізвища, і дати.
Печалі бронзове лиття.
Лежать наморені солдати,
А не проживши й півжиття.
Л.Костенко
І знову вони на подвір’ї рідного ліцею…Ми відчуваємо їх присутність, їхні погляди зустрічають нас щоранку.
Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю випускників нашого ліцею – героїв: Дениса ГРИНЧУКА, Василя ТЕЛЕГУЗА, Олександра ГРИНЧУКА, Миколи БУДЕЯ, Іллі ДЯКОНА, Василя КАРЛІЧУКА, Іллі РУСНАКА, які загинули у цій війні, захищаючи цілісність нашої держави.
Допоки ми живі — житиме пам’ять про Героїв. Підходячи до цього місця ми стишуєм ходу і відчуваємо вкотре глибокий смуток і гіркий біль втрати. Молодші школярі підбігають і складають свої рученята як при молитві. Вони щиро і всім серцем відчувають святість цього затишного МЕМОРІАЛУ ПАМ’ЯТІ.
Вшанування їх пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх героїв.
Патріотизм — це переконання, що твоя країна краща від інших тому, що саме ти в ній народився, — Бернард Шоу. Цей вислів дуже актуальний у різні часи, а особливо сьогодні. Яскравим прикладом для наших дітей є ті, хто зараз захищає наш спокій і можливість ходити до ліцею. Багато наших випускників стали до зброї і боронять рідну землю від ворожої агресії. Зустрічі з ними під час коротких відпусток, живе спілкування справляють незабутні враження не тільки на дітей, але й на дорослих. Саме такими щирими і вражаючими були години, проведені з Воробцем Сергієм і Кінащуком Артемом.
Ми пишаємось ними, молимось щиро за кожного і чекаємо їх.
Впевнена, що кожен з нас першочерговим своїм завданням повинен вважати виховання патріотичної молоді. Це важливо як для держави, так і для кожного з нас. Адже, саме зараз, у дні лихоліття, засторогою звучать слова В.Чорновола: «Дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні - маючи, щоб не довелося потім гірко любити – втративши». А нам, вчителям, випала на долю особлива місія – плекати в наших дітях любов до всього, що зветься Україною. Щоразу у своїй роботі звертаймося до того, що війни виграють не тільки генерали, а й вчителі. Попереду нас чекають ще багато справ і випробувань, які ми обов’язково здолаємо, бо в ЄДНОСТІ НАША СИЛА!!
Гнатчук Світлана Іванівна – голова профспілкової організації Старововчинецького ліцею,
вчитель зарубіжної літератури.
