Учителю! Вклоняємось доземно
Перед великим іменем твоїм,
Вже проростають ті маленькі зерна
Під поглядом, як серце, золотим!
Учитель – це той вогник, на який збігаються, злітаються всі, хто хоче вдосконалитися.
Учитель – це надія на краще майбутнє. Учитель – це віра у завтрашній день.
Учитель – це Людина, яка живе не стільки для себе, як для інших.
Ці слова повністю характеризують нашого вчителя – бджілку, яка роками трудилася, щоб Йорданештська ЗОШ №2 розцвіла як квітка – Білецького Івана Ілліча – колишнього директора школи.
Якщо в селі вчитель — людина, сповнена любові, мудрості, з невинною душею; якщо він людина, обдарована усім тим, що необхідно для його професії — тоді він своїм способом дій стає справжнім батьком села. Для багатьох людей нашого села Іван Ілліч є справжнім батьком, який роками садив в їхніх серцях любов до книги, а на самперед любов до навколишнього світу. В кожному сердечку живе промінчик його тепла, його доброти, його мудрості. Він є і лишається тією людиною, яка наділена даром від Бога. Він — учитель за покликанням, його не можна уявити собі ніким іншим як учителем. Викладання стало його життям, його поживою, воно нероздільно зв’язане з ним. І не дивно, що вчительська справа стала у нього вільним мистецтвом і він на всіх своїх учнів накладав печать свого духу! Як він знаходив своє щастя в навчанні, так можна вважати щасливими тих, хто в нього вчився.
В народі кажуть, що письменник живе в своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель у думках своїх учнів. Доказом того є те, що є учні які продовжили його шлях, обрали для себе професію вчителя математики – це Костинян Флорін, його донька Лівія, Опаєць Георгій, які на сьогоднішній день є майстрами своєї справи.
Незважаючи на те, що Іван Ілліч на «заслуженому відпочиноку», він завжди з думкою і душею в школі та з учнями школи. Не проходить ні одне свято останнього дзвонику, щоб він не завітав у школу і побажав випускникам добрий путь.
Як зоря ранкова дарує радість нового дня, так і Іван Ілліч дарував нам радість пізнання світу, майстерно «ліпив» з нас справжніх людей.
Весь колектив бажає йому здоров’я міцного, і щоб завжди світив як зірка, дарував радість і лишився вчителем з великим та золотим серцем, яке знає як дарувати всім любов та доброту.
Опаіць Марія Іванівна, вчитель румунської мови та педагог-організатор, голова ПК Йорданештської ЗОШ №2
